.
Хід уроку
І.
Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІ.
Вивчення нового матеріалу.
Кожне наступне речення тексту має доповнювати, уточнювати, розвивати
або спростовувати думку, висловлену в реченні попередньому.
Проте щодо свого смислового
навантаження речення тексту не є
рівноцінними. Є такі, що, відзначаючись відносною самостійністю, несуть
найважливішу інформацію - вони
називаються автосемантичними (самозначними). Інші речення допомагають уточнити,
поглибити, конкретизувати зміст
автосемантичного речення.
Для
позначення такої групи речень, що складається з автосемантичного речення і
речень, від нього залежних, лінгвістами пропонувалися різні терміни: компонент
тексту, прозаїчна строфа, надфразова єдність, лінійно-синтаксичний ланцюжок,
складна синтаксична єдність. Найчастіше вживаним є термін складне синтаксичне ціле (ССЦ). ССЦ є проміжною ланкою між текстом і реченням.
Таким чином, складне синтаксичне ціле (ССЦ) – це група речень, об’єднаних тісним
логічним і синтаксичним зв’язком, які являють собою більш повний у порівнянні з реченням розвиток
думки1.
ССЦ може виступати компонентом,
частиною тексту, але може існувати
й самостійно як мініатюрний художній
твір. В окремих випадках ССЦ може складатися
з одного речення – це можливо тоді, коли в межах одного речення охоплено
тему з підтемами та підсумковою кінцівкою.
Суттєвою ознакою ССЦ є його змістова (тематична) єдність – це означає,
що всі речення, що входять до його складу, об’єднані однією мікротемою. Тому межа ССЦ проходить саме в тому місці,
де закінчується розвиток мікротеми.
ІІІ.
Виконання вправ на закріплення.
* Прочитати текст, визначити межі
ССЦ.Пояснити, як
ви їх визначили. З’ясувати підтему кожного з ССЦ, вказати автосемантичні
речення
Кобзар
На п’ятнадцятому році життя Михайло Кравченко, тяжко
захворівши, втратив зір. Щоб заробити на шматок хліба, сімнадцятирічним він почав вивчати
кобзарське мистецтво.
На
початку минулого століття з Кравченком познайомився відомий український художник і фольклорист
Опанас Сластьон, і згодом між ними зав’язалася дружба. Саме Сластьон записав і подав до
друку тексти складених кобзарем дум.
Завдяки
художнику ми маємо відомості про життя
народного співця.
Михайло жив у невеликій хаті з сім’єю: дружиною й трьома синами. Щоб утримувати
родину, він, окрім кобзарювання, займався плетенням мотузок, що для незрячого
було невимовно тяжко.
Свої
пісні й думи кобзар виконував спочатку в рідному селі, пізніше подорожував до
Харкова, Києва, Одеси, Санкт-Петербурга. Слава про кобзаря як про видатного
виконавця розійшлася Україною та за її межами.
Злидні,
поневіряння, безперервні вимушені мандри, підірвавши здоров’я народного митця,
дочасно звели його в могилу.
За
В.Корнелюком.
Підтеми ССЦ
Михайло Кравченко втратив зір на п’ятнадцятому році.
Знайомство кобзаря з художником Опанасом Слостьоном.
Відомості
про Михайла Кравченка ми маємо завдяки художнику.
Спочатку
кобзар співав вдома, потім подорожував.
У могилу
кобзаря звели злидні й поневіряння.
Записати
речення.
Визначити в тексті ССЦ, вказавши в
кожному автосемантичне речення (їх підкреслено). З’ясувати підтему кожного з
ССЦ. Записати в зошит.
Амвросій Бучма – митець величезної духовної культури. Тому на головну роль у двосерійному фільмі “Тарас Шевченко”, що
знімався у 1926 році в Одесі, було запрошено саме його. Актор повинен був
показати непохитну мужність і гідність
Тараса Шевченка, ледь помітними, але точними деталями передавши найскладніші
людські почуття.
Зовні Бучма дуже скидався на Шевченка. Коли включили юпітери і актор почав
грати, всі завмерли: перед ними
був справжній Тарас Григорович. Не можна було забути очей актора, живих і
проникливих...
Треба було відтворити
історичну обстановку тих часів – зйомки проводилися не тільки на кінофабриці. Творчу групу можна було побачити на Київщині, в Петербурзі, Нижньому
Новгороді...
Мільйони людей побачили у фільмі Кобзаря таким,
якого собі уявляли. (За Ю.Косачем; 110 сл.).
Визначити в тексті ССЦ.
Записати в зошит.
Люди, знайомі
з Василем Верховинцем, вражалися з його надзвичайного знання народної
хореографії: пам’ять митця
зберігала сотні танцювальних візерунків.
З народним
українським мистецтвом, зокрема пісенним і танцювальним фольклором, Василь Миколайович Верховинець пов’язав усе
життя. Закінчивши учительську семінарію, він перебрався до Києва, щоб вступити
до музично-драматичної школи Лисенка. Тут під керівництвом уславленого
композитора Василь здобув фах диригента.
Досягнувши
слави, Верховинець переїжджає до Полтави, щоб організувати
вокально-танцювальний колектив. Тут він поставив десятки композицій: весіль і
вечорниць, святкових дійств і молодіжних гулянь. Кожна вистава повертала глядача в українське село,
ознайомлюючи його з великою сторінкою життя – народною творчістю.
Є у Полтаві
затишна вуличка, названа його іменем. Стоїть на тій вуличці невеличкий
будиночок, обсаджений мальвами й бузком.
Тут він жив, тут творив, наполегливо працюючи на ниві збирання перлин народної
творчості, вірячи у талант народу і віддаючи праці всі сили (За Я.Гордійчуком;
130 сл.).
V. Домашнє
завдання. Параграф 34, вправа( ст.. 123)